Друга половина ХХ ст. стала добою бурхливого розвитку науково-технічного
прогресу і, насамперед, зародження нових інформаційних технологій. У ХХІ ст. ці
технології стали панівними і призвели не тільки до
удосконалення засобів комунікації, а й до виникнення принципово
нових видів
розумової діяльності суб’єктів, що працюють з інформацією.
Останнім часом багато вітчизняних та зарубіжних дослідників в таких галузях, як
соціологія, когнітивна психологія, педагогіка, філософія, культурологія тощо,
відмічають таке поширене явище, як «кліпове» мислення (в англомовному просторі
використовується термін netthinking, тобто net-мислення) та навіть «кліпова»
культура (від англійського «а clip», що означає уривок мислення суб’єктів, що
працюють з інформацією (наприклад, фільму), фрагмент (наприклад, тексту) або
вирізка (наприклад, із газети). Тож науковці констатують той факт, що
«внаслідок експоненціального зростання кількості інформації людям доводиться
трансформувати свої когнітивні стратегії та встигати обробляти більшу кількість
повідомлень за менший проміжок часу, що призвело до виникнення поняття «кліпового»
мислення».
Старт «кліповому мисленню» дали
1990-ті, коли з’явилися перші відеоролики або ж як ще їх називають «кліпи».
Слово «кліп» походить від анлійського clip, що означає «робити вирізки з газет
чи фільмів». Вирізаючи основні моменти і складаючи їх у загальну історію,
монтажер полегшує глядачу розуміння і показує загальну картину, не заглиблюючись
у запропоновану тему. Кліпове мислення працює за тими ж принципами, що й
відеокліпи, тобто людина сприймає навколишню дійсність як послідовність ніяк не
пов’язаних між собою явищ, а не як однорідну структуру, що має на увазі
взаємозв’язок усіх частинок.
Суть кліпового мислення не в отриманні фрагментованих знань, а у фрагментуванні
окремої інформації з великого потоку.
Остаточні наслідки цього
процесу зараз навряд чи хто може передбачити цілком. Одні говорять про те, що
«кліповість» згубно впливає на сучасне суспільство, покоління дітей та молоді,
зокрема, і є однією з гострих соціальних проблем. Інші вважають, що кліпове
мислення – не діагноз, а неминуче в наше століття інформаційних технологій
явище: свідомість людини у природний спосіб підлаштовується під епоху. В умовах
хаотичних потоків інформації і прискореного ритму життя у людини не завжди є
час для глибокого й зосередженого аналізу. Їй потрібно бути багатозадачною,
здатною виконувати кілька дій одночасно. До того ж кліпове мислення є
своєрідним фільтром, запобіжником інформаційному перевантаженню. Це придбана
якість, яка формується на основі умов існування та ритму життя, що змінюються.
У 2010 році вчені виокремили основні
передумови, що породили феномен «кліпового мислення»:
– прискорення темпів життя й
безпосередньо пов’язане з ним зростання обсягу інформаційного потоку, що
породжує проблематику відбору та скорочення інформації, виділення головного й
фільтрації зайвого;
– потреба в більшій актуальності
інформації та швидкості її надходження;
– збільшення різноманітності
інформації, що надходить;
– збільшення кількості справ, якими
одна людина займається одночасно;
– комерціалізація каналів, що
передають інформацію;
–зростання діалогічності на різних
рівнях функціонування соціальних мереж.
На думку фахівців є переваги і мінуси кліпового мислення.
Переваги:
1.
Кліпове мислення прискорює
реакцію. Британський футуролог Джеймс
Мартін, який на початку 1980-х передбачив епоху інтернету, розділяє
людей на два типи: люди книги, які мають тривале мислення, і люди екрану,
наділені кліповим мисленням. Перевага останніх - швидка реакція. Вони швидше
реагують на будь-які стимули і зміни.
2.
Кліпове мислення захищає мозок
від інформаційного перенавантаження.
3.
Кліпове мислення розвиває
багатозадачність. Сучасна молодь може
одночасно робити багато
завдань: слухати, писати в соцмережах, висловлювати певні думки, щось шукати.
Institute for the Future
сформулював 10 навичок (компетенцій) майбутнього. Це:
-
розуміння сенсів;
-
соціальний інтелект;
-
адаптивне мислення;
-
міжкультурна компетентність;
-
здатність обробляти великі
обсяги даних;
-
медіа грамотність;
-
міждисциплінарна компетентність;
-
проєктне мислення;
-
управління інформацією;
-
уміння працювати віддалено.
Кліпове мислення відповідає
лише двом із цих компетенцій: здатності обробляти великі обсяги даних і
міжкультурній компетентності, де можна адаптуватися, дивитися і вивчати різні
культури. А от в компетенціях, які в майбутньому будуть знаходитися на перших місцях,
кліпове мислення безсиле.
Серед мінусів кліпового мислення:
Перший
мінус кліпового мислення полягає в
тому, що дитина не спроможна довго концентруватися на інформації. Її
спроможність аналізувати помітно знижується, оскільки будь-яка інформація не
затримується в свідомості та дуже швидко замінюється новою. А від того,
наскільки людина вміє обробляти інформацію і витрачати на це тривалий час,
встановлюючи причинно-наслідкові зв’язки, дуже залежать її успіхи в кар’єрі й у
житті загалом.
Сучасне молоде покоління дійсно
має повністю кліпове мислення, не вміє виокремлювати головного, аналізувати,
бачити причинно-наслідкові зв’язки. Воно сприймає інформацію короткими
перебіжками.
Другий
мінус кліпового мислення в тому, що
воно послаблює відчуття співпереживання. Потоки інформації про насилля,
нещастя, різні катастрофи, які виливаються з телевізора, ютуба та всіх
доступних медіа поступово знижують поріг чутливості людини, рівень її
заглиблення в співпереживання і співчуття іншим людям. Ми просто не встигаємо
заглиблюватися в емоції, які відповідають за емпатію, співпереживання і
співчуття. Таким чином, у сучасного покоління на низькому рівні розвиток емоційного інтелекту як важливої
навички ХХІ століття.
Третій
мінус, про який багато говорять в
усіх закладах освіти, - це зниження рівня успішності й коефіцієнту засвоєння
знань. В усьому світі педагоги б’ють на сполох через те, що діти дуже мало
читають, часто не розуміють змісту прочитаного. Викласти чужі думки і накласти
на них власний аналіз для них – надзавдання. Діти швидко забувають те, чому їх
навчили зовсім нещодавно. Рятівним колом є нові форми занять, які практикують педагоги.
Четвертий
мінус кліпового мислення -
перенасичення рекламною інформацією. Що
робити педагогам? Як працювати з дітьми і підлітками з кліповим мисленням?
Оскільки зрозуміло, що повернути час назад не вийде, потрібно опановувати нові
методи й педагогічні прийоми. Роботу слід будувати за двома напрямами: з одного
боку, подавати матеріал відповідно до особливостей кліпового мислення, з
другого - розвивати логічне, системне, понятійне мислення. Головний секрет успіху
педагогічного процесу - динамічність та яскравість, форми роботи мають
змінюватися в один click.
Оскільки діти, наділені
кліповим мисленням швидко реагують на зовнішні зміни, легко перемикають увагу
та вміють виконувати кілька простих завдань одночасно, педагогам закладів
освіти, позашкільної освіти зокрема, слід давати дітям-кліперам можливість
виявити й посилити ці переваги; створювати більш динамічні заняття із частою
зміною методів, видів діяльності, каналів сприйняття та точок зору на певну
тему. Діти-кліпери
мають розвинене асоціативне мислення, тож варто будувати завдання на
асоціативних зв’язках за суміжністю, схожістю, контрастом, а також завдання,
які сприяють запам’ятовуванню і впливають на створення адекватної картини
світу, як і на логічні зв’язки.
Але окрім знань педагог має
навчити кліперів як перемикати той
«тумблер» у голові після/під час споживання інформації на рефлексію, відпочинок
та творчість. Це найважче. Будьте готові до цього, колеги-педагоги!
1. Бахтіна Г. П. Математика як
«щеплення» проти «кліповості» інформації та «колажу» сучасного мислення [Текст]
/
Г. П. Бахтіна // Вісник Луганського національного університету
імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. –
Луганськ : Вид-во Державного закладу «Луганський національний
університет імені Тараса Шевченка»; Альмаматер. – 2010. – № 1(188), січень. –
С. 144–155.
2. Гич Г.М. «Кліпове» мислення
молоді: друг чи ворог навчання? / Г.М. Гич // Наукові праці
[Чорноморського держ. ун-ту імені Петра Могили комплексу
«Києво-Могилянська академія»]. Серія:
Педагогіка. – 2016. – Т. 269, Вип. 257. – С. 38-42. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npchduped_2016_269_257_8 (27.09.2017)
3. https://osvitaua.com/2020/06/90287/
Матеріал
підготувала Оксана Дирда
