Основною метою освіти ХХІ століття є
формування особистості на засадах компетентного підходу, зорієнтованість не на
теоретизацію освітнього процесу, а на практичну цінність отриманих знань та
здатність оперувати ними в нових умовах, а не лише за зразком. Сучасні здобувачі
освіти мають швидко пристосовуватись до світу, який постійно змінюється, вміти
дивергентно (творчо) мислити, працювати в команді та комунікувати на найбільш
продуктивному рівні. Настав той час, коли професійні знання і досвід не так
цінуються роботодавцями, якщо вони не підкріплені розвиненими так званими
«м’якими навичками».
Аналітики сходяться на думці, що до 2025 року люди і роботи порівну
поділять між собою виконання трудових функцій. А до 2030-2035-40 всю
роботу будуть виконувати роботи. Які
ж послуги будуть здійснювати люди? Як у найближчому майбутньому нам залишатися
затребуваними на ринку праці, а дітям – робити успішні кроки в кар’єрі. Як
конкурувати з роботами? Працівникам майбутнього будуть потрібні додаткові знання і вміння, які не під
силу повторити або доручити роботу чи комп’ютерній програмі.
Саме такі вміння прийнято відносити до soft skills або “м’яких навичок”, а про необхідність їх розвитку
останнім часом говорять все більше і більше.
Ще у 1959 році армія США почала
розробляти науково-обгрунтований підхід до підготовки військовослужбовців. В
ході розробки дослідники виявили важливість для військовослужбовців не
тільки професійних навичок (hard
skills), але й універсальних
компетенцій (soft skills), які не піддаються планомірному навчанню.
Нard skills є навичками роботи
переважно з машинами, soft skills – навичками роботи з людьми і паперами.
Далі – більше! У 2016 році президент Всесвітнього економічного форуму в Давосі Клаус Шваб оголосив, що почалася Четверта технологічна революція. На тому ж Всесвітньому економічному форумі 2017 року Головний виконавчий директор компанії Microsoft Сатья Наделла зазначив, що у світі, перенасиченому технологіями на кшталт штучного інтелекту чи машинного навчання, «бракуватиме таких людських якостей як здоровий глузд та емпатія». Так от, на форумі був названий перелік соціальних навичок, які будуть найбільш затребувані на ринку праці в найближчі 20-30 років: ці навички поділилися на три категорії: грамотність, компетенції та особистісні риси людини. В число головних компетенцій ХХІ століття увійшли навички 4К або, як їх ще називають: компетенції 4К , концепція 4К.
Навички
4К це - креативність, критичне мислення,
комунікація, кооперація (командна праця).
Сьогодні ці навички затребувані у будь-якій сфері життя, у кожній знаній нами
професії. Саме модель 4К передбачає вміння
людей знайомитись, чітко домовлятись про розподіл праці, ставати командою, не
зривати дедлайни, ефективно підтримувати зв’язок. До
слова, за тими ж прогнозами вчених, до 2030 року мають зникнути пів
сотні професій та з’явитися близько 200 нових.
Отже,
розглянемо навички 4К детальніше:
1.
Креативність (Creativity).
Найчастіше креативність розуміють як
здатність продукувати інноваційні та корисні ідеї. Креативність має шкалу
розвитку від «новачка» до «видатного творця». Ми розрізняємо креативність і
творчість. Творчість – вища форма креативності.
Творчість – це вже створений творчий продукт у результаті креативності.
Тому, кожен творець є креативним, але не кожна креативна особистість стає творцем.
Які ж методи і прийоми є ефективними у розвитку
креативності? Їх є досить багато. Розглянемо кілька з них.
БРЕЙНШТОРМИНГ.
Головне правило цього методу – жодної критики, приймаються всі ідеї, без
аналізу та осуду.
Є в дитячому колективі сором’язливі, мовчуни, невпевнені в собі, новачки, які не
генеруватимуть ідеї на загал? До послуг педагога ще одна сучасна технологія з
розвитку креативності - БРЕЙНРАЙТИНГ.
Брейнарайтинг передбачає те ж генерування ідей, але мовчки, письмово. Серед
переваг брейнрайтингу: економія часу, беруть участь всі учасники, не загубиться
жодна ідея.
БРИКОЛАЖ. Один з
улюблених педагогами методів з розвитку творчості. У 2014 році цей метод був проголошений
однією з кращих світових освітніх технологій для розвитку креативності. Педагогу
варто пам’ятати, що здатність дитини генерувати унікальні та корисні ідеї
залежить від її знання теоретичної бази. Тому, обов’язково – спочатку
понятійний апарат, теоретичне підґрунтя, а вже слідом – креатив.
2.
Критичне
мислення (Critical Thinking).
Критичне
мислення нині один з модних трендів в освіті. Його розвиток є одним з
наскрізних завдань освітнього процесу.
Критичне
мислення - складне й багаторівневе явище. Мислити критично означає вільно
використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання
обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень.
З
педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій,
що характеризується здатністю людини: аналізувати, порівнювати, синтезувати,
оцінювати інформацію з будь-яких джерел; бачити проблеми, ставити запитання; висувати
гіпотези та оцінювати альтернативи; робити свідомий вибір, приймати рішення та
обґрунтовувати його. Цим мисленнєвим операціям можна і необхідно навчати, а
далі – вдосконалювати їх, тренувати, як, наприклад, тренують м’язи спортсмени
чи техніку гри – музиканти. І саме заклад освіти є ідеальним середовищем для
цього.
З
чого ж розпочинати? Як навчати дітей розрізняти факт і суб’єктивне бачення, не
піддаватися на маніпуляції? Звісно, використовувати методи розвитку критичного
мислення під час освітнього процесу.
Одним
з найпростіших шляхів розвивати критичне мислення у здобувачів освіти з
наймолодшого віку є розвиток вміння ставити запитання. Запитання запускають мислення. Педагог стимулює здобувачів
освіти ставити запитання до текстів, візуальних джерел, один одному, до себе,
підтримує їх у цьому.
Також варто
використовувати такі методики як: мапи думок (представлення даних у графічному
вигляді), моделювання та завдання, що вимагають продумувати власну доказову
лінію (наприклад, дискусійні клуби), асоціативний кущ; дерево передбачень, таблиця «ЗХД» (Знаємо –
Хочемо дізнатись – Дізнались); мозковий штурм;
робота в парах; кошик ідей; передбачення на основі опорних слів, фіш-бон
(риб’яча кістка) тощо.
3.
Комунікативні
навички
(Communication).
Комунікацію
визначають як суспільний процес, в якому відбувається обмін інформацією задля
передачі смислів і досягнення бажаних результатів. Комунікативні навички -
навички ефективного спілкування. Сюди зазвичай відносять легкість встановлення
контакту, підтримання розмови, навички синтонного (доброзичливого) спілкування,
вміння домовлятися і наполягати на своїх законних правах. Комунікація може
відбуватися в будь-якій формі: від написання твору або читання книги до виступу
з презентацією чи участі в дебатах.
Ключовими навичками в комунікації
є:
-
визначення
бажаних результатів комунікації;
-
створення
чіткого посилу: розробка повідомлення, яке би передавало необхідне значення, і
використання невербальних засобів комунікації, як-от жести та наочні матеріали;
-
моделювання
свідомості інших: усвідомлення рівня освіченості, позиції та емоцій інших;
-
конвенційність:
вміння слідувати правилам, нормам та дисципліні, що підходять для певного
контексту комунікації;
-
усвідомлення
соціальних та культурних відмінностей;
-
вибір
необхідних каналів комунікації;
-
активне
слухання;
-
«глибоке
читання»: вміння критично аналізувати текст чи мовлення.
4.
Кооперація/командна
праця (Collaboration).
Кооперація
або командна праця складається з таких елементів:
-
міжособистісна
комунікація,
-
здатність
вирішувати конфлікти,
-
управлінські
здібності.
Здатність
здобувача освіти до командної роботи залежить від його особистого бажання та
можливості зважати на точки зору інших людей, координувати ідеї багатьох осіб,
вирішувати проблеми в команді, знаходити консенсус та йти на компроміс.
Характеристика
ефективної команди:
-
комфортна і ненапружена атмосфера;
-
учасники команди зацікавлені в
результатах своєї роботи;
-
відсутні ознаки нудьги;
- у команді
відбувається безліч обговорень, в яких беруть участь всі її члени;
- завдання і мета
команди приймається всіма її членами;
- члени команди
слухають один одного;
- ніхто не боїться
бути нерозумним;
- члени команди
готові надати допомогу іншим і підтримати в складній ситуації;
- учасники вміють
переконувати і знаходити компроміс.
Не кожен дитячий колектив можна
вважати сформованою ефективною командою. Але педагог можете навчити вихованців працювати
разом, впроваджуючи методи покращення
командної роботи:
1. Покажіть здобувачам освіти цінність співпраці. Це може
здаватися очевидним вам, проте не вашим вихованцям. Тож важливо пояснити їм усі
плюси командної роботи. Зокрема, можливість у коротший час досягти більшого,
впоратися із складним завданням швидше, ніж робили б це самотужки.
2. Установіть правила спілкування. Саме так! І важливо
зробити це всім разом, адже так діти швидше запам’ятають правила та почнуть
слідувати їм.
3. Займайтеся всі разом творчістю. Наприклад, виконуйте
творчі проєкти (звісно, пов’язані з навчальним матеріалом, але все ж творчі).
Це зближує і допомагає дізнатися більше одне про одного.
4. Заохочуйте активне спілкування. Діти не повинні боятися ділитися
одне з одним ідеями та навіть сперечатися. Так, здорові суперечки – не
перешкода командній роботі, а навпаки – ще одна стежка для порозуміння.
5. Покажіть приклад. Складно навчити дітей співпрацювати,
якщо сам педагог не є командним гравцем. Тож розробіть власну стратегію
спілкування з вихованцями: вони мають знати, що завжди можуть звернутися до вас
по допомогу чи за роз’ясненням.
6. Виділить час для формування класної команди. Вона не
створиться сама собою після однієї розмови. Тут важливо періодично проводити
тематичні години спілкування, в межах яких діти вчитимуться співпраці. А
допоможуть педагогу у цьому вправи для
тимбілдингу. Пропонуємо кілька з них:
1. «Я ціную». На
окремих листочках паперу напишіть ім'я кожного учасника (по імені на кожному
листку). Передайте листки по колу. Кожен повинен написати на зворотному боці
аркуша, що він цінує в тій людині, ім'я якого йому попалося.
Гра добре підходить для: отримання зворотного зв'язку,
командоутворення, позитивних емоцій.
2. «Ланцюжок». Опишіть
картинку. Покажіть її одному з учасників групи. Запросіть другого учасника, і
перший повинен йому розповісти про те, що він побачив на картинці. Потім перший
учасник йде, і ви викликаєте третього. Другий учасник розповідає третьому про
те, що він почув від першого. Таким чином, інформація по черзі передається в
групі від одного учасника до іншого. В кінці покажіть всім картинку. Буде
супер, якщо ви знімете відео і зможете його потім всі разом проаналізувати, і
побачити які фрази до яких змін привели.
3. «Так-Ні».
Кожен пише дві речі про себе: правдиву і неправдиву. Одна обрана людина зачитує
всі характеристики вголос, а інші - намагаються відгадати до кого вони
відносяться.
Окрім вищезапропонованих
вправ, широко вживаними є тематичні квести, квізи, вікторини, змагання тощо.
Отже, навички
4К - це важливий полікомпонентний складник сучасного освітнього процесу.
Сформованість навичок 4К у дітей та молоді дає їм змогу гнучко мислити,
пристосовуватись до нових умов, знаходити вихід із різних ситуацій, оволодівати
вмінням правильно формулювати і висловлювати власну думку. Сучасний педагог має формувати ці чотири навички комплексно.
Список використаних джерел:
1.
https://nus.org.ua/2017/09/12/krytychne-myslennya-2/
2.
https://osvitoria.media/experience/shho-take-krytychne-myslennya-ta-yak-jogo-rozvyvaty/
5.
https://vseosvita.ua/webinar/model-4-k-v-osviti-vid-teorii-do-praktiki-332.html
6.
Концепція нової української школи.
URL: https://
mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/
nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf
7.
Пометун. О. Як розвивати критичне
мислення в учнів (з прикладом уроку). URL: https://nus.org. ua/articles/krytychne-myslennya-2/
Матеріал
підготувала Дирда Оксана
