Навчання як розвага: едьютейнмент та його впровадження в освітній процес закладу позашкільної освіти

 

ХХІ століття принесло людству не тільки новітні технології, а й нові вимоги до освіти і виховання молодого покоління. Завдання розвитку індивідуальності стає все більш значимим не лише для кожної людини, а й для суспільства загалом. У зв’язку з цим виникла необхідність пошуку нових концептуальних підходів до осмислення педагогічних процесів і розробки нових педагогічних технологій. Кожен педагог прагне зацікавити здобувачів освіти своєю навчальною дисципліною, викликати інтерес до предмета, спонукати до творчого пошуку. Тому педагоги, у тому числі педагоги закладів позашкільної освіти, шукають такі технології навчання й такі форми занять, які б передусім викликали б у здобувачів освіти високу мотивацію до навчання. Сміливі експерименти педагогів-позашкільників виявили у цьому контексті особливу специфіку використання ігрових прийомів і технологій навчання дітей. Саме такою є новітня технологія - едьютейнмент.

Едьютейнмент - це сукупність технік і дидактичних засобів навчання, заснованих на концепції навчання через розвагу, суть якого полягає в тому, що знання повинні передаватися у зрозумілій, доступній і цікавій формі, а також у комфортних умовах. Це ефективний баланс між інформацією та  мультимедійними продуктами. Єдиного визначення едьютейнмента немає, однак різні автори пропонують такі визначення едьютеймент технології:      

- М.М. Зіновкіна в книзі «Педагогічна творчість» пропонує термін «креативне навчання» і визначає його як «цілеспрямоване послідовне засвоєння здобувачем освіти методології та досвіду творчої діяльності, які йому передаються, і на цій основі свого досвіду знань, умінь і навичок». Креативне навчання сприяє активному залученню здобувачів освіти до освітнього процесу, формуванню і розвитку творчої особистості. Таким чином, основна увага концентрується на розвитку творчої уяви, фантазії, творчих здібностях та інших якостях, необхідних для творчого саморозвитку;

 - І.Ф. Феклістов дотримується поняття «неформальне навчання» і стверджує, що це безперервний процес, у ході якого людина виробляє певні відносини і цінності та набуває навичок і знань під дією навчання, «ресурсного оточення» і свого повсякденного досвіду.

- Н.А. Кобзєва дає наступне визначення: «Едьютейнмент - це технологія навчання, що розглядається як сукупність сучасних технічних і дидактичних засобів навчання, яка заснована на концепції навчання через розвагу, сенс якої полягає в тому, що знання повинні передаватися в зрозумілій, простій і цікавій формі, а також у комфортних умовах» .

Отже, технологія едьютейнмент трактується як сукупність сучасних технічних і дидактичних засобів навчання, яке здійснюється через розвагу. У педагогічній методичній літературі терміном «едьютейнмент» найчастіше стали називати не тільки інноваційні технології навчання, а й будь-які прийоми навчання, хоч якось пов’язані з грою і розвагою тих, хто навчається, враховуючи їхні захоплення.                                                                      Ед’ютейнмент є гібридним поняттям англійського походження (edutainment), яке було отримано за допомогою злиття двох англійських слів: «education» (навчання) та «entertainment» (розвага) і перекладене українською мовою за допомогою транскрипції. Едьютейнмент  у дослівному перекладі можна визначити поняттям «навчання розвагою» або донесення певної важливої ідеї, створення динамічних стереотипів, прецедентів, які дозволяють здобувачам освіти у ситуації реального вибору діяти автоматично. Є методична небезпека в тому, що, на перший погляд, «навчання розвагою» і «навчаюсь граючись» – це тотожні технології. Слід їх відрізняти: слово «розвага» тлумачиться як «те, що розвеселяє, розважає», його синоніми - утіха, забава, веселість, веселощі (веселе проведення часу); термін «гра» має визначення інше: розважальне заняття, синоніми - забава, забавка. Ми вживаємо слово «розвага» в широкому контексті: залучення (проживання життєвих ситуацій), захоплення (творчість, цифровий контент) і, власне, розвага (гра).   

Едьютеймент як освітня технологія переслідує мету: посилити мотивацію до навчання, перетворити процес навчання у захоплення. Психологи стверджують, що інформація, яка пропонується в ігровій формі, швидше і краще запам’ятовується. Навчання стає грою, виграти в якій означає чогось навчитися.

Педагогам варто відрізняти терміни «едьютейнмент» та «ігрові педагогічні технології», «ігрова діяльність», «ігрові методи та прийоми», оскільки всі вони різні за змістом та застосуванням.  На занятті за технологією едьютейнмента ігрові елементи є лише деяким інструментом, вбудованим в інші види діяльності. Тобто, термін «едьютейнмент» ширше, ніж просто гра, оскільки гра в цій технології є лише одним з багатьох елементів, захоплюючих способів передачі знань. Специфіка технології едьютейнмента зумовлюється наявністю таких ознак:

1.     Захоплення. Важливим є безпосередній інтерес дитини, який веде до

 розвитку нових навичок і накопичення знань.

2.     Розвага. Саме розвага виступає основним мотивом, який забезпечує

 отримання задоволення, одночасно формуючи стійкий інтерес до процесу навчання, знімає психологічне навантаження від процесу освіти.

    3. Ігровий підхід. Завдяки універсальності гри відбувається ефективний процес навчання незалежно від віку.

4. Сучасність. При використанні актуальних можливостей сучасних технологій, таких як відео-та аудіоматеріали, дидактичні ігри, освітні програми в мультимедійному форматі і багато інших засобів досягається максимальне

залучення здобувача позашкільної освіти в освітній процес.

Засоби едьютейнменту поділяються на традиційні і сучасні. До традиційних засобів належать книги, музика, фільми, освітні ігри. Сучасні засоби едьютейнменту поділяються на електронні системи (електронні книги, мережеві варіанти музейних виставок), персональні комп'ютерні системи (комп'ютерні та відеоігри, електронні тренажери й енциклопедії) і веб-технології  (веб-квести, вікі, блоги).

При розробці і реалізації освітніх проєктів рекомендується використовувати наступні групи ігрових навчальних завдань:

-  завдання з навичками співпраці;

 - завдання з навичками комунікації;

- завдання з навичками самопрезентації;

 - завдання, спрямовані на формування рефлексії;

- завдання з ціннісно-смисловими установками;

 - завдання, спрямовані на формування ІКТ-компетентності.

Отже, застосування методів і прийомів «едьютейнмента»  як педагогічної технології дає можливість не тільки залучити здобувачів освіти до активної роботи на занятті, а й відтворити взаємозв’язок між різними темами; між навчальною дисципліною і реальним життям; позитивно вплинути на розвиток їхніх творчих здібностей. Створення на занятті ситуації доброзичливої атмосфери, орієнтованої на реалізацію ідей педагогічної співпраці і співтворчості (педагог-педагог, педагог-здобувач освіти-педагог, здобувач освіти-здобувач освіти), зняття чинників, що провокують стреси, розвиває уміння і навички колективної роботи, роботи в групах, сприяє глибокому і послідовному засвоєнню знань. Сьогодні едьютейнмент - це освіта в розважальному форматі: «навчайся розважаючись, розважайся у процесі навчання».

Науковці вважають, що едьютейнмент  увібрав у себе найкраще з таких

галузей, як:

-         педагогіка (педагогічні принципи й закономірності);

-         психологія (комунікативні теорії);

-         інформатика (сучасні інформаційні та комунікаційні технології).

         Основні шляхи впровадження технології едьютейнмент в освітній процес закладу позашкільної освіти:

1.     Використання мультимедіа.

Завдання сучасного педагога - зробити заняття цікавішим, ніж та інформація, яку здобувач освіти знаходить у відкритому доступі в інтернеті. У цьому допоможе впровадження мультимедіа в освітній процес. Педагог може використовувати всі сучасні досягнення науки для передачі інформації: не тільки в текстовій формі, а й в аудіо-, відео форматі, за допомогою анімації і цікавих презентацій.

2.     Занурення здобувачів освіти у матеріал-інтерактив.

Едьютейнмент неможливо застосувати без двосторонньої взаємодії: педагога-здобувач освіти. Діти мають брати активну участь в освітньому процесі, сприймати його, як захопливий квест у пошуках нових знань. Саме в такому форматі здобувач освіти починає залюбки перевіряти вивчене, міркувати, винаходити, продумувати й планувати.

3.     Подача знань як нагорода  в рольовій грі.

Найпопулярніша форма інтерактивного навчання - рольова гра. Як правило, її учасники вчаться здійснювати правильні дії в кожній конкретній життєвій ситуації, яку моделює педагог. Метод існує давно, але в позашкільній освіті його застосовують не часто.                                                                                   Окремо слід вказати на місце проведення занять з використанням технології едьютейнмента: заняття і заходи з використанням цієї технології можуть проходити в кафе, парку, музеї, офісі,  галереї, клубі, де здобувачі освіти отримують будь-яку пізнавальну інформацію в невимушеній атмосфері.

Підсумовуючи вищевказане, зазначимо: едьютейнмент є новою освітньою технологією, яка поєднує в собі розважальні прийоми, методи інтерактивного й активного навчання, мотивацію до пізнання та взаємодії. Він ґрунтується на отриманні здобувачем освіти та педагогом задоволення від процесу навчання.  Мотивувати здобувачів освіти на вивчення теми, викликати їхній інтерес, спонукати взяти участь в процесі засвоєння знань допоможе ігровий підхід, завдяки якому відбувається ефективний процес навчання незалежно від віку. Не варто випускати з уваги й величезний виховний потенціал едьютейнмент технології. Її можна використовувати при проведенні виховних, святкових захоів, ювілейної дати, організації колективної творчої справи тощо.

Список використаних джерел

1. Дьяченко О. Edutainment як принцип навчання URL:

https://www.creativeschool.com.ua/edutainment/ (дата звернення 23.10.2019).

2. Крутій К. Едьютейнмент: навчання як розвага. Дошкільне виховання. 2017.

№1. С. 2-6

3. http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/15553/1/48.pdf

4. http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/19381/1/16_Borutska.pdf

5. https://repository.pdmu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/b0c699af-7621-48a3-a36c-e5d225b396ad/content

6. https://osvitoria.media/experience/navchannya-rozvagoyu-5-igor-za-metodom-edutainment/

7http://arts-library.com.ua/bitstream/123456789/556/1/%D0%95%D0%B4%D1%8C%D1%8E%D1%82%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82.pdf

 

Матеріал підготувала методист Дирда Оксана

Розвиток навичок 4К у здобувачів освіти закладу позашкільної освіти

Основною метою освіти ХХІ століття є формування особистості на засадах компетентного підходу, зорієнтованість не на теоретизацію освітнього процесу, а на практичну цінність отриманих знань та здатність оперувати ними в нових умовах, а не лише за зразком. Сучасні здобувачі освіти мають швидко пристосовуватись до світу, який постійно змінюється, вміти дивергентно (творчо) мислити, працювати в команді та комунікувати на найбільш продуктивному рівні. Настав той час, коли професійні знання і досвід не так цінуються роботодавцями, якщо вони не підкріплені розвиненими так званими «м’якими навичками».

         Аналітики сходяться на думці, що до 2025 року люди і роботи порівну поділять між собою виконання трудових функцій. А до 2030-2035-40 всю роботу будуть виконувати  роботи. Які ж послуги будуть здійснювати люди? Як у найближчому майбутньому нам залишатися затребуваними на ринку праці, а дітям – робити успішні кроки в кар’єрі. Як конкурувати з роботами?                                   Працівникам майбутнього будуть потрібні додаткові знання і вміння, які не під силу повторити або доручити роботу чи комп’ютерній програмі.
Саме такі вміння прийнято відносити до soft skills або “м’яких навичок”, а про необхідність їх розвитку останнім часом говорять все більше і більше.

Ще у 1959 році армія США почала розробляти науково-обгрунтований підхід до підготовки військовослужбовців. В ході розробки дослідники виявили важливість для військовослужбовців не тільки професійних навичок (hard skills), але й універсальних компетенцій (soft skills), які не піддаються планомірному навчанню. Нard skills є навичками роботи переважно з машинами, soft skills – навичками роботи з людьми і паперами.

         Далі – більше! У 2016 році президент Всесвітнього економічного форуму в Давосі Клаус Шваб оголосив, що почалася Четверта технологічна революція. На тому ж Всесвітньому економічному форумі 2017 року Головний виконавчий директор компанії Microsoft Сатья Наделла зазначив, що у світі, перенасиченому технологіями на кшталт штучного інтелекту чи машинного навчання, «бракуватиме таких людських якостей як здоровий глузд та емпатія».  Так от, на форумі був названий перелік соціальних навичок, які будуть найбільш затребувані на ринку праці в найближчі 20-30 років: ці навички поділилися на три категорії: грамотність, компетенції та особистісні риси людини. В число головних компетенцій ХХІ століття увійшли навички 4К або, як їх ще називають: компетенції 4К , концепція 4К.                                           

 Навички 4К це -  креативність, критичне мислення, комунікація, кооперація  (командна праця). Сьогодні ці навички затребувані у будь-якій сфері життя, у кожній знаній нами професії. Саме модель 4К передбачає вміння людей знайомитись, чітко домовлятись про розподіл праці, ставати командою, не зривати дедлайни, ефективно підтримувати зв’язок. До слова, за тими ж  прогнозами вчених, до 2030 року  мають зникнути пів сотні професій та з’явитися близько 200 нових.

         Отже,  розглянемо навички 4К детальніше:

1.     Креативність (Creativity).

Найчастіше креативність розуміють як здатність продукувати інноваційні та корисні ідеї. Креативність має шкалу розвитку від «новачка» до «видатного творця». Ми розрізняємо креативність і творчість. Творчість – вища форма креативності.  Творчість – це вже створений творчий продукт у результаті креативності. Тому, кожен творець є креативним, але не кожна  креативна особистість стає творцем.

Які ж методи і прийоми є ефективними у розвитку креативності?  Їх є досить багато. Розглянемо кілька з них.

БРЕЙНШТОРМИНГ. Головне правило цього методу – жодної критики, приймаються всі ідеї, без аналізу та осуду.

Є в дитячому колективі сором’язливі, мовчуни, невпевнені в собі, новачки, які не генеруватимуть ідеї на загал? До послуг педагога ще одна сучасна технологія з розвитку креативності - БРЕЙНРАЙТИНГ. Брейнарайтинг передбачає те ж генерування ідей, але мовчки, письмово. Серед переваг брейнрайтингу: економія часу, беруть участь всі учасники, не загубиться жодна ідея.

БРИКОЛАЖ. Один з улюблених педагогами методів з розвитку творчості. У 2014 році цей метод був проголошений однією з кращих світових освітніх технологій для розвитку креативності.                                               Педагогу варто пам’ятати, що здатність дитини генерувати унікальні та корисні ідеї залежить від її знання теоретичної бази. Тому, обов’язково – спочатку понятійний апарат, теоретичне підґрунтя, а вже слідом – креатив.

2.     Критичне мислення (Critical Thinking).

Критичне мислення нині один з модних трендів в освіті. Його розвиток є одним з наскрізних завдань освітнього процесу.

Критичне мислення - складне й багаторівневе явище. Мислити критично означає вільно використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень.

З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини: аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел; бачити проблеми, ставити запитання; висувати гіпотези та оцінювати альтернативи; робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його. Цим мисленнєвим операціям можна і необхідно навчати, а далі – вдосконалювати їх, тренувати, як, наприклад, тренують м’язи спортсмени чи техніку гри – музиканти. І саме заклад освіти є ідеальним середовищем для цього.

З чого ж розпочинати? Як навчати дітей розрізняти факт і суб’єктивне бачення, не піддаватися на маніпуляції? Звісно, використовувати методи розвитку критичного мислення під час освітнього процесу.

Одним з найпростіших шляхів розвивати критичне мислення у здобувачів освіти з наймолодшого віку є розвиток вміння ставити запитання. Запитання запускають мислення. Педагог стимулює здобувачів освіти ставити запитання до текстів, візуальних джерел, один одному, до себе, підтримує їх у цьому.       Також варто використовувати такі методики як: мапи думок (представлення даних у графічному вигляді), моделювання та завдання, що вимагають продумувати власну доказову лінію (наприклад, дискусійні клуби),  асоціативний кущ;  дерево передбачень, таблиця «ЗХД» (Знаємо – Хочемо дізнатись – Дізнались); мозковий штурм;  робота в парах;  кошик ідей;  передбачення на основі опорних слів, фіш-бон (риб’яча кістка) тощо.

3.     Комунікативні навички (Communication).

Комунікацію визначають як суспільний процес, в якому відбувається обмін інформацією задля передачі смислів і досягнення бажаних результатів. Комунікативні навички - навички ефективного спілкування. Сюди зазвичай відносять легкість встановлення контакту, підтримання розмови, навички синтонного (доброзичливого) спілкування, вміння домовлятися і наполягати на своїх законних правах. Комунікація може відбуватися в будь-якій формі: від написання твору або читання книги до виступу з презентацією чи участі в дебатах.

Ключовими навичками в комунікації є:

-         визначення бажаних результатів комунікації;

-         створення чіткого посилу: розробка повідомлення, яке би передавало необхідне значення, і використання невербальних засобів комунікації, як-от жести та наочні матеріали;

-         моделювання свідомості інших: усвідомлення рівня освіченості, позиції та емоцій інших;

-         конвенційність: вміння слідувати правилам, нормам та дисципліні, що підходять для певного контексту комунікації;

-         усвідомлення соціальних та культурних відмінностей;

-         вибір необхідних каналів комунікації;

-         активне слухання;

-         «глибоке читання»: вміння критично аналізувати текст чи мовлення.

4.     Кооперація/командна праця (Collaboration).

Кооперація або командна праця складається з таких елементів:

-         міжособистісна комунікація,

-         здатність вирішувати конфлікти,

-         управлінські здібності.

Здатність здобувача освіти до командної роботи залежить від його особистого бажання та можливості зважати на точки зору інших людей, координувати ідеї багатьох осіб, вирішувати проблеми в команді, знаходити консенсус та йти на компроміс.

         Характеристика ефективної команди:

-         комфортна і ненапружена атмосфера;

-         учасники команди зацікавлені в результатах своєї роботи;

-         відсутні ознаки нудьги;

 - у команді відбувається безліч обговорень, в яких беруть участь всі її члени;

 - завдання і мета команди приймається всіма її членами;

 - члени команди слухають один одного;

 - ніхто не боїться бути нерозумним;

 - члени команди готові надати допомогу іншим і підтримати в складній ситуації;

 - учасники вміють переконувати і знаходити компроміс.

Не кожен дитячий колектив можна вважати сформованою ефективною командою. Але педагог можете навчити вихованців працювати разом, впроваджуючи методи покращення командної роботи:

1. Покажіть здобувачам освіти цінність співпраці. Це може здаватися очевидним вам, проте не вашим вихованцям. Тож важливо пояснити їм усі плюси командної роботи. Зокрема, можливість у коротший час досягти більшого, впоратися із складним завданням швидше, ніж робили б це самотужки.

2. Установіть правила спілкування. Саме так! І важливо зробити це всім разом, адже так діти швидше запам’ятають правила та почнуть слідувати їм.

3. Займайтеся всі разом творчістю. Наприклад, виконуйте творчі проєкти (звісно, пов’язані з навчальним матеріалом, але все ж творчі). Це зближує і допомагає дізнатися більше одне про одного.

4. Заохочуйте активне спілкування. Діти не повинні боятися ділитися одне з одним ідеями та навіть сперечатися. Так, здорові суперечки – не перешкода командній роботі, а навпаки – ще одна стежка для порозуміння.

5. Покажіть приклад. Складно навчити дітей співпрацювати, якщо сам педагог не є командним гравцем. Тож розробіть власну стратегію спілкування з вихованцями: вони мають знати, що завжди можуть звернутися до вас по допомогу чи за роз’ясненням.  

6. Виділить час для формування класної команди. Вона не створиться сама собою після однієї розмови. Тут важливо періодично проводити тематичні години спілкування, в межах яких діти вчитимуться співпраці. А допоможуть педагогу у цьому вправи для тимбілдингу. Пропонуємо кілька з них:

1. «Я ціную». На окремих листочках паперу напишіть ім'я кожного учасника (по імені на кожному листку). Передайте листки по колу. Кожен повинен написати на зворотному боці аркуша, що він цінує в тій людині, ім'я якого йому попалося.

Гра добре підходить для: отримання зворотного зв'язку, командоутворення, позитивних емоцій.

2. «Ланцюжок». Опишіть картинку. Покажіть її одному з учасників групи. Запросіть другого учасника, і перший повинен йому розповісти про те, що він побачив на картинці. Потім перший учасник йде, і ви викликаєте третього. Другий учасник розповідає третьому про те, що він почув від першого. Таким чином, інформація по черзі передається в групі від одного учасника до іншого. В кінці покажіть всім картинку. Буде супер, якщо ви знімете відео і зможете його потім всі разом проаналізувати, і побачити які фрази до яких змін привели.

3. «Так-Ні». Кожен пише дві речі про себе: правдиву і неправдиву. Одна обрана людина зачитує всі характеристики вголос, а інші - намагаються відгадати до кого вони відносяться.

         Окрім вищезапропонованих вправ, широко вживаними є тематичні квести, квізи, вікторини, змагання тощо.

         Отже, навички 4К - це важливий полікомпонентний складник сучасного освітнього процесу. Сформованість навичок 4К у дітей та молоді дає їм змогу гнучко мислити, пристосовуватись до нових умов, знаходити вихід із різних ситуацій, оволодівати вмінням правильно формулювати і висловлювати власну думку. Сучасний педагог  має формувати ці чотири навички комплексно.

 Список використаних джерел:

1.     https://nus.org.ua/2017/09/12/krytychne-myslennya-2/

2.     https://osvitoria.media/experience/shho-take-krytychne-myslennya-ta-yak-jogo-rozvyvaty/

3.     https://osvitoria.media/experience/rozvyvayemo-navychky-4k-kreatyvnist-krytychne-myslennya-komunikatsiyu-ta-komandnu-pratsyu/

4.     https://znayshov.com/News/Details/7_porad_dlia_pokrashchennia_komandnoi_roboty_u_klasi#google_vignette

5.     https://vseosvita.ua/webinar/model-4-k-v-osviti-vid-teorii-do-praktiki-332.html

6.     Концепція нової української школи. URL: https://

mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/

nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf 

7.     Пометун. О. Як розвивати критичне мислення в учнів (з прикладом уроку). URL: https://nus.org. ua/articles/krytychne-myslennya-2/

 

 

Матеріал підготувала  Дирда Оксана

 

 

 

ПЕДАГОГІЧНИЙ ГЛОСАРЙ "СКАРБНИЦЯ МЕТОДИСТА" : МАСТЕРМАЙНД

 

Кліпове мислення та сучасне покоління здобувачів освіти

 

                Друга половина ХХ ст. стала добою бурхливого розвитку науково-технічного прогресу і, насамперед, зародження нових інформаційних технологій. У ХХІ ст. ці технології стали панівними і призвели не тільки до

удосконалення засобів комунікації, а й до виникнення принципово нових видів

розумової діяльності суб’єктів, що працюють з інформацією. Останнім часом багато вітчизняних та зарубіжних дослідників в таких галузях, як соціологія, когнітивна психологія, педагогіка, філософія, культурологія тощо, відмічають таке поширене явище, як «кліпове» мислення (в англомовному просторі використовується термін netthinking, тобто net-мислення) та навіть «кліпова» культура (від англійського «а clip», що означає уривок мислення суб’єктів, що працюють з інформацією (наприклад, фільму), фрагмент (наприклад, тексту) або вирізка (наприклад, із газети). Тож науковці констатують той факт, що «внаслідок експоненціального зростання кількості інформації людям доводиться трансформувати свої когнітивні стратегії та встигати обробляти більшу кількість повідомлень за менший проміжок часу, що призвело до виникнення поняття «кліпового» мислення».

Старт «кліповому мисленню» дали 1990-ті, коли з’явилися перші відеоролики або ж як ще їх називають «кліпи». Слово «кліп» походить від анлійського clip, що означає «робити вирізки з газет чи фільмів». Вирізаючи основні моменти і складаючи їх у загальну історію, монтажер полегшує глядачу розуміння і показує загальну картину, не заглиблюючись у запропоновану тему. Кліпове мислення працює за тими ж принципами, що й відеокліпи, тобто людина сприймає навколишню дійсність як послідовність ніяк не пов’язаних між собою явищ, а не як однорідну структуру, що має на увазі взаємозв’язок усіх частинок. Суть кліпового мислення не в отриманні фрагментованих знань, а у фрагментуванні окремої інформації з великого потоку.

Остаточні наслідки цього процесу зараз навряд чи хто може передбачити цілком. Одні говорять про те, що «кліповість» згубно впливає на сучасне суспільство, покоління дітей та молоді, зокрема, і є однією з гострих соціальних проблем. Інші вважають, що кліпове мислення – не діагноз, а неминуче в наше століття інформаційних технологій явище: свідомість людини у природний спосіб підлаштовується під епоху. В умовах хаотичних потоків інформації і прискореного ритму життя у людини не завжди є час для глибокого й зосередженого аналізу. Їй потрібно бути багатозадачною, здатною виконувати кілька дій одночасно. До того ж кліпове мислення є своєрідним фільтром, запобіжником інформаційному перевантаженню. Це придбана якість, яка формується на основі умов існування та ритму життя, що змінюються.   

У 2010 році вчені виокремили основні передумови, що породили феномен «кліпового мислення»:

– прискорення темпів життя й безпосередньо пов’язане з ним зростання обсягу інформаційного потоку, що породжує проблематику відбору та скорочення інформації, виділення головного й фільтрації зайвого;

– потреба в більшій актуальності інформації та швидкості її надходження;

– збільшення різноманітності інформації, що надходить;

– збільшення кількості справ, якими одна людина займається одночасно;

– комерціалізація каналів, що передають інформацію;

–зростання діалогічності на різних рівнях функціонування соціальних мереж.

На думку фахівців є переваги і мінуси кліпового мислення.

Переваги:

1.     Кліпове мислення прискорює реакцію. Британський футуролог Джеймс

Мартін, який на початку 1980-х передбачив епоху інтернету, розділяє людей на два типи: люди книги, які мають тривале мислення, і люди екрану, наділені кліповим мисленням. Перевага останніх - швидка реакція. Вони швидше реагують на будь-які стимули і зміни.

2.     Кліпове мислення захищає мозок від інформаційного перенавантаження.

3.     Кліпове мислення розвиває багатозадачність. Сучасна молодь може

 одночасно робити багато завдань: слухати, писати в соцмережах, висловлювати певні думки, щось шукати.  

Institute for the Future сформулював 10 навичок (компетенцій) майбутнього. Це:

-         розуміння сенсів;

-         соціальний інтелект;

-         адаптивне мислення;

-         міжкультурна компетентність;

-         здатність обробляти великі обсяги даних;

-         медіа грамотність;

-         міждисциплінарна компетентність;

-         проєктне мислення;

-         управління інформацією;

-         уміння працювати віддалено.

Кліпове мислення відповідає лише двом із цих компетенцій: здатності обробляти великі обсяги даних і міжкультурній компетентності, де можна адаптуватися, дивитися і вивчати різні культури. А от в компетенціях, які в майбутньому будуть знаходитися на перших місцях, кліпове мислення безсиле.

Серед мінусів  кліпового мислення:

Перший мінус кліпового мислення полягає в тому, що дитина не спроможна довго концентруватися на інформації. Її спроможність аналізувати помітно знижується, оскільки будь-яка інформація не затримується в свідомості та дуже швидко замінюється новою. А від того, наскільки людина вміє обробляти інформацію і витрачати на це тривалий час, встановлюючи причинно-наслідкові зв’язки, дуже залежать її успіхи в кар’єрі й у житті загалом.             

Сучасне молоде покоління дійсно має повністю кліпове мислення, не вміє виокремлювати головного, аналізувати, бачити причинно-наслідкові зв’язки. Воно сприймає інформацію короткими перебіжками.

Другий мінус кліпового мислення в тому, що воно послаблює відчуття співпереживання. Потоки інформації про насилля, нещастя, різні катастрофи, які виливаються з телевізора, ютуба та всіх доступних медіа поступово знижують поріг чутливості людини, рівень її заглиблення в співпереживання і співчуття іншим людям. Ми просто не встигаємо заглиблюватися в емоції, які відповідають за емпатію, співпереживання і співчуття. Таким чином, у сучасного покоління на низькому рівні  розвиток емоційного інтелекту як важливої навички ХХІ століття.

Третій мінус, про який багато говорять в усіх закладах освіти, - це зниження рівня успішності й коефіцієнту засвоєння знань. В усьому світі педагоги б’ють на сполох через те, що діти дуже мало читають, часто не розуміють змісту прочитаного. Викласти чужі думки і накласти на них власний аналіз для них – надзавдання. Діти швидко забувають те, чому їх навчили зовсім нещодавно. Рятівним колом є нові форми занять, які практикують педагоги.

Четвертий мінус кліпового мислення - перенасичення рекламною інформацією.                                                                                                                Що робити педагогам? Як працювати з дітьми і підлітками з кліповим мисленням? Оскільки зрозуміло, що повернути час назад не вийде, потрібно опановувати нові методи й педагогічні прийоми. Роботу слід будувати за двома напрямами: з одного боку, подавати матеріал відповідно до особливостей кліпового мислення, з другого - розвивати логічне, системне, понятійне мислення. Головний секрет успіху педагогічного процесу - динамічність та яскравість, форми роботи мають змінюватися в один click.

Оскільки діти, наділені кліповим мисленням швидко реагують на зовнішні зміни, легко перемикають увагу та вміють виконувати кілька простих завдань одночасно, педагогам закладів освіти, позашкільної освіти зокрема, слід давати дітям­-кліперам можливість виявити й посилити ці переваги; створювати більш динамічні заняття із частою зміною методів, видів діяльності, каналів сприйняття та точок зору на певну тему.                                       Діти-кліпери мають розвинене асоціативне мислення, тож варто будувати завдання на асоціативних зв’язках за суміжністю, схожістю, контрастом, а також завдання, які сприяють запам’ятовуванню і впливають на створення адекватної картини світу, як і на логічні зв’язки.

Але окрім знань педагог має навчити кліперів  як перемикати той «тумблер» у голові після/під час споживання інформації на рефлексію, відпочинок та творчість. Це найважче. Будьте готові до цього, колеги-педагоги!

 

1.      Бахтіна Г. П. Математика як «щеплення» проти «кліповості» інформації та «колажу» сучасного мислення [Текст] /
Г. П. Бахтіна // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. –
Луганськ : Вид-во Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»; Альмаматер. – 2010. – № 1(188), січень. – С. 144–155.

2.     Гич Г.М. «Кліпове» мислення молоді: друг чи ворог навчання? / Г.М. Гич // Наукові праці
[Чорноморського держ. ун-ту імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія»]. Серія:
Педагогіка. – 2016. – Т. 269, Вип. 257. – С. 38-42. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npchduped_2016_269_257_8 (27.09.2017)

3.     https://osvitaua.com/2020/06/90287/

4.    https://suspilne.media/702970-ce-vze-nasa-realnist-ak-elektrika-na-so-vplivae-klipove-mislenna-ta-ak-z-nim-ziti/

 

Матеріал підготувала Оксана Дирда