КОМПОЗИТОРИ БУКОВИНИ
Буковинський край щедрий і багатий талантами. З давніх-давен українці розвивали і збагачували свою музичну культуру, зберігали народні традиції, обряди, які побутували на Буковині і передавались від покоління до покоління в різноманітних жанрах пісенної творчості. Буковинська земля дала світові відомих талановитих композиторів: Сидора Воробкевича, Кароля Мікулі, Євсевія Мандичевського, Чіпріана Порумбеску, Дениса Руснака, Богдана Крижанівського, Степана Сабадаша, Андрія Кушніренка, Василя Михайлюка, Володимира Івасюка...
Сидір Воробкевич, Ізидо́р Воробкевич, (5 травня 1836, Чернівці — 19 вересня 1903) - український буковинський письменник, композитор, музично-культурний діяч, православний священик, педагог, редактор часописів Буковини, художник. Мав псевдоніми: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Ісидор Воробкевич. Викладав у Чернівецькому університеті та Чернівецькій духовній семінарії і гімназії. У його доробку понад 100 літературних творів, більше ніж 600 різних за жанрами музичних композицій. Лише для хору ним написано понад 400, серед яких 250 – на власні тексти. Він — автор циклу статей «Наші композитори», у якому чільне місце відведене композиторові М. І. Глінці. Автор багатьох і різноманітних за жанром літературних, музичних творів — пісень і хорів, романсів, оперет. Писав музику на слова Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, В. Александрі, М. Емінеску, В. Бумбака. Також виступав як музичний педагог; зокрема, його учнем був видатний австрійський музикознавець українського походження Євсевій Мандичевський.
За словами І.Франка, С. Воробкевич був одним з «перших жайворонків нової весни нашого народного відродження».
КАРОЛЬ МІКУЛІ (1821-1897)
Кароль Мікулі — композитор, диригент, педагог, музичний фольклорист та музично-громадський діяч. За походженням — вірменин.
Народився у Чернівцях. Спочатку вивчав медицину у Віденському університеті, а потім переїхав до Парижу.
З 1844 року присвятив себе музиці і ретельно займався фортепіанною грою з Ф. Шопеном та теорією композиції з Г. Ребером. У 1848 році повернувся на батьківщину і почав виступати у концертах в якості піаніста. Набув широкої відомості своїми концертами в Австрії, Румунії, Росії, Франції. У 1859 році успішно гастролював у Києві.
З 1858 року займав посаду директора Галицького Музичного Товариства у Львові. Диригував у концертах та одночасно виступав як піаніст, разом з тим, присвятив себе педагогічній діяльності та приділяв вільний час композиції, створюючи духовну, вокальну та інструментальну музику.
Сабадаш Степан Олексійович (05.06.1920, с. Вовчинець, тепер Новоселицького району Чернівецької області – 25.08.2006, м. Київ) – український композитор, диригент. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1965). Народний артист України (2000). Музикою почав захоплюватись ще з дитячих років, але серйозна творча робота припадає лише на 1944-1945 роки, коли став керувати військовим самодіяльним оркестром. У 1959 р. С. Сабадаша обрано головою об’єднання самодіяльних композиторів Буковини. Тематика творчості – патріотичні, ліричні, жартівливі пісні. Найбільш відомі твори композитора: пісні «Марічка» (сл. М.Ткача), «Очі волошкові» (сл. А. Драгомирецького), «Пісня з полонини» (сл. О.Пономаренка), «Моя Буковина» і «Ромашка» (сл. Л.Кучерявенка), «Вечірня пісня» (сл. Л.Забашти), «Дівочі мрії» (сл. А.Добрянського), «Осінь» (сл. Т.Коломієць), «Пісня про Лук’яна Кобилицю» (сл. І.Кутеня) тощо. Твори С. Сабадаша виходили окремими збірками «Пісні та хори»(1963), «Пісня з полонини» (1970), «В смерековому гаю» (1972); друкувались у різноманітних часописах, альманахах. Перу автора належить багато обробок українських народних пісень. Ім’я Степана Сабадаша занесено на «Алею зірок» у Чернівцях.
Василь Пилипович Михайлюк (13 січня 1929, Вашківці, Вижницького району, Чернівецької області — 2 травня 2003, Вашківці) -український композитор, диригент, заслужений працівник культури України (1966). Закінчив Чернівецьке музичне училище (1966). Керівник духового оркестру і хору Вашківського БК (1952—1970). Автор музики надзвичайно популярної написаної на слова поета Миколи Юрійчука в 1965 пісні «Черемшина».
ЮРІЙ (ГЕОРГІЙ) ГІНА
Георгій Миколайович Гіна (творче ім'я — Юрій Гіна) — музикант (скрипаль), композитор, диригент, фольклорист, педагог, культурно-громадський діяч, народний артист України, професор.
Народився 16 квітня 1932 року в с. Ленківці. З 1975 р. працює за сумісництвом художнім керівником і диригентом камерного оркестру обласної філармонії, з 1995 р.- доцент кафедри музики Чернівецького державного (нині національного) університету ім. Ю. Федьковича завідуючий секцією струнних інструментів. За час (44 роки) роботи в Чернівцях брав участь як скрипаль і керівник ансамблю народних інструментів з солісткою С. Ротару на IX Всесвітньому фестивалі молоді та студентів в Софії (Болгарія 1968 р.). В 1969 р. був призначений головним диригентом обласного симфонічного оркестру. Г. Гіна написав понад 40 інструментальних творів, пісні, п'єси для різних ансамблів, троїстих музик. Зробив обробку пісні С. Воробкевича «Заграй мені, цигане старий». Переклав свої твори, твори українських, зарубіжних та старовинних композиторів для ансамблю скрипалів, камерного оркестру. Як композитор Ю. Ґіна написав близько ста музичних творів, серед них: інструментальні твори, пісні, п'єси для дуетів, ансамблів, троїстих музик, цимбал, обробки і переклади для ансамблю скрипалів, камерного оркестру, хору і солістів.
Павло Ананійович Дворський— український естрадний співак (тенор) і композитор. Народний артист України. Лауреат премій і фестивалів. Почесний громадянин міста Чернівці.
Народився 1 лютого 1953 року, в селі Ленківці, Кельменецького району Чернівецької області. З 1976 року Павло Дворський запрошений до ВІА «Смерічка». У 1979 році в репертуарі «Смерічки» з'явилися перші пісні Дворського — «Стожари» та «Маки для сина». В 1985 році написав відомі хіти «Смерекову хату» і «Писанку». У 1989 році він був третім в жанрі популярної музики на «Червоній руті» в Чернівцях. На початку 1990 року уряд до дня народження присвоїв Павлові звання заслуженого артиста України. 1994 року Павло Дворський відзначений почесним званням народного артиста України. Виступав як концертний співак, гастролював за кордоном (Італія, Іспанія, Португалія, США, Канада, Російська Федерація та ін.).
У його концертному репертуарі як співака і композитора понад 120 творів. Професійно грає на акордеоні, губній гармошці, трубі, баяні.
Любомир Романович Равлюк (16 лютого 1973), український співак, композитор, педагог, викладач педагогічного коледжу Чернівецького Національного університету імені Ю.Федьковича, методист Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, художній керівник народних аматорських колектів вокального ансамблю «Марічка» Центрального Палацу культури м. Чернівці, чоловічої хорової капели «Дзвін» ім. Т. Стінкового викладачів та співробітників Чернівецького Національного Університету ім. Ю. Федьковича.
Член Національної Ліги композиторів України, Всеукраїнської музичної спілки, лауреат літературно-мистецьких премій імені Марка Черемшини та Сидора Воробкевича.
Лауреат пісенних фестивалів: «Нові імена» (Київ), «Джерела» (Луцьк), «Буковинський жайвір» (Чернівці), «Коли співають козаки» (Чернівці), «Первоцвіт» (Чернівці), «Червона рута» (відбірковий тур).
Є автором музичної збірки власних композицій «Перший крок до любові» — 1999, збірки «Веселчині фарби», «Калина з Чорногори», «Пісня єднає серця», «Щастя тобі, Україно!» та загалом понад 200 пісень, серед них — «Зжурена сльоза», «Миколаїв день», «Рідне село», «Красива жінка», ряд дитячих пісень; «Їжачок», «Слоненя», «Рябесеньке курчатко» на вірші В. Савки.
Співпрацює з поетами Вадимом Крищенком, Іваном Грекуляком, Володимиром Григораком, Світланою Яремою, Василем Васканом, Михайлом Брозинським, Оленою Логіновою, Марією Фуштор, народним артистом України Левком Дутківським, народним артистом України Іваном Дердою, заслуженим артистом України -Василем Данилюком, заслуженим артистом України — Андрієм Циганком, аранжувальниками Євгенієм Бєляєвим, Андрієм Гуралем, Ігорем Якимовичем, Миколою Бабинчуком, Василем Плугаториком.
Немає коментарів:
Дописати коментар