Гейміфікація та ігрове навчання як освітні тренди: навчаючи - граємось, граючись - навчаємо

Ігрове навчання, яке з’явилося у 2008 році, досі підкорює світ. Педагоги, управлінці, фінансисти і навіть лікарі впроваджують у роботу елементи гейміфікації. Що таке гейміфікація, чому кількість її прихильників зростає і як впровадити її у педагогічну практику?

Гейміфікація - це застосування принципів гри в неігровому середовищі. Від інших ігрових форматів відрізняється фокусом на досягненні конкретної цілі, а не на власне грі.

Гейміфікація широко використовується в освіті, у закладах позашкільної совіти, зокрема. Гейміфіковане навчання люблять і діти, і дорослі, адже природний потяг до гри та дух змагання допомагає урізноманітнити та полегшити вивчення складних дисциплін чи тем. Ігри стимулюють центри задоволення в мозку. 97 % сучасних дітей грають у відеоігри, а 70 % сучасних педагогів зізнаються, що помітили ріст зацікавленості здобувачів освіти, відколи застосовують відеоконтент на занятті.

Ефективність гейміфікації :

1.     Підвищує цікавість та прискорює опанування теми. Коли ми

навчаємось граючи, то максимально занурюємося у процес, нова інформація сприймається легше, коли ми практикуємось та відтворюємо знання в парі чи групі, аніж коли читаємо чи слухаємо на самоті. 

2.     Забезпечує миттєвий зворотний зв'язок. Здобувачі освіти одразу

розуміють чи потребує тема повторного вивчення, чи є вже достатньо засвоєною.

3.     Сприяє соціалізації. Завдяки парним чи груповим ігровим форматам

 здобувачі освіти, що мають складнощі із налагодженням соціальних зв’язків, легше адаптуються в колективі. Колективні гейміфіковані формати сприяють співпраці, а не конкуренції, а це також покращує колективний дух.

4.     Заміняє застарілі системи оцінювання. Наприклад, в Університеті

 Індіани викладач вирішив відмовитися від стандартного оцінювання. Натомість він почав використовувати власну систему «балів досвіду». Тепер його учні не отримують «хороші» чи «погані» оцінки, а набирають бали за збагачення свого досвіду. Вони, так само як й інші учні, беруть участь у квестах і вікторинах чи розробляють проєкти, проте їхньою фінальною оцінкою стає кількість накопичених «балів досвіду». Оскільки протягом курсу неможливо отримати погану оцінку, кожний виклик приносить студентам радість, а не фрустрацію. Викладач пояснює ефективність свого методу схожістю до принципу роботи відеоігор, що робить систему оцінювання більш зрозумілою та ближчою для молодих людей.

5.     Спрощує та робить цікавішими завдання для домашнього

 опрацювання. Гра може продовжуватися й після завершення заняття. У якості домашнього завдання можна запропонувати вихованцям пройти квест або вікторину, заповнити тематичний кросворд/кросен/сканворд чи створити власний.

Заняття, на яких впроваджуються елементи гейміфікації, називають гейміфікованими заняттями. На гейміфікованих заняттях вихованці-гравці здобувають не оцінки, а «бали досвіду», значки, наліпки, просуваються в загальному рейтингу тощо. Це заохочує їх до подальших звершень. Такі заняття включають використання ігрових елементів, таких як: лідерборди, досягнення та бейджі, які роблять навчання цікавим та захоплюючим. Гейміфікація є ефективним  способом утримати увагу здобувачів освіти, сприяє підвищенню мотивації вихованців, створенню здорової конкуренції та забезпеченню більш активної участі; дозволяє застосовувати ігрові елементи в оцінюванні, співпраці та інших аспектах навчання..

Гейміфікація може бути впроваджена у різних форматах: навчальні платформи, програми, веб-сайти, соціальні мережі тощо.

Для того, щоби розпочати гейміфікацію на занятті необхідно проаналізувати аудиторію: вік та кількість здобувачів освіти, їхній рівень підготовки. Далі - визначитися з форматом роботи, а саме: онлайн чи офлайн; парна, групова чи індивідуальна робота. В очному навчанні найпростіший спосіб гейміфікувати діяльність - додати в процес бонусні бали, флешкартки, вікторини, ігри; для групових взаємодій добре працюють квести, квізи.

Багато інструментів гейміфікації для урізноманітнення самостійних завдань вдома можна і слід використовувати в дистанційному навчанні. Допомогти у цьому можуть застосунки та навчальні сайти. Ось деякі з них:

Kahoo – найпопулярніший сервіс для створення вікторин і тестів. Можна генерувати власний контент або використовувати матеріали інших користувачів.

Quizziz – платформа для створення вікторин та флешкарток. Містить додаткову систему бонусів, режим домашнього завдання, а також меми.

Quizlet Live – найкращий застосунок для групової комунікації. Можна грати в командах від 6 осіб.

Часто у педагогічних працях можна зустріти термін «ігрове навчання», який ототожнюють з гейміфікацією. Чим відрізняється гейміфікація від ігрового навчання? Ігрове навчання – це навчання за допомогою ігор. Ігрове навчання як сучасна освітня технологія дозволяє створити простір для експериментування, вирішення проблем та розвитку критичного мислення і передбачає використання спеціально розроблених ігор або симуляторів з метою передачі певних знань та навичок, тоді як у гейміфікації використовують лише певні ігрові елементи.

З ігровим навчанням зазвичай пов’язані спеціальні навчальні ігри, які розробляються з певною освітньою метою. Ці ігри можуть бути створені для навчання конкретних навичок або передачі певного знання. Вони можуть бути використані як додатковий інструмент для підтримки навчання на занятті або самостійного навчання.                                                                                      Таким чином, гейміфікація та ігрове навчання - це дві сучасні тенденції в освіті, які надають нові можливості для покращення навчального процесу та залучення здобувачів освіти, це потужні інструменти, які допомагають зробити освітній процес більш цікавим та ефективним. Вони відкривають нові можливості для покращення навчання та розвитку здобувачів освіти, а їх використання в освітньому процесі є відповіддю на потреби сучасного світу.                                                                                                                     

Список використаних джерел:

1.     Коберник Г. Технологія гейміфікації у професійно-педагогічній підготовці майбутнього вчителя. Перспективи   та      інновації   науки. 2021. № 5(5). С. 397–405. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-4952-2021-5(5)-397-405 (дата звернення: 20.02.2023).

2.     https://buki.com.ua/news/scho-take-geimifikatsiia/

3.https://arbook.info/vidminnosti-mizh-gejmifikacziyeyu-j-igrovim-navchannyam/

4.     https://academy-vision.org/index.php/av/article/download/283/262/265

 

Матеріал підготувала Оксана Дирда

ПЕДАГОГІЧНИЙ ГЛОСАРІЙ "СКАРБНИЦЯ МЕТОДИСТА"

 

ТРЕНД. ТРЕНДСПОТТИНГ. ТРЕНДВОТЧИНГ

У сучасному суспільстві для того, щоб зробити правильний прогноз майбутніх змін і правильно визначити стратегію, яка буде гарантом перемоги в конкурентній боротьбі, необхідно визначити останні тренди та тенденції. І в цьому питанні допоможе знайти відповіді на актуальні питання трендспоттинг як напрямок моніторингу, виявлення та вивчення трендів сучасності в будь-якій сфері життєдіяльності.

Тренд - це новий напрям розвитку будь-якого процесу; це стратегія подальшого розвитку. Тренд не слід ототожнювати з швидкоплинним захопленням, яке зникне так само скоро, як і виникло, він проіснує тривалий час і вплине на суспільство. Тренд – явище нове, незвичне, але прогнозоване, стійке й значуще. Розуміння цих особливостей формує не тільки обізнаність про феномени, які відбуваються навколо нас, але дозволяє трансформувати настрої суспільства й соціальні тренди в нові продукти. Для когось „тренд” – це щось нове; незвичайне, значуще явище, пов'язане з подіями, які неможливо передбачити. Але це не так, насправді тренди прогнозовані. Вони безперервно виникають і зникають, переходять у масову культуру, перетинаються і зливаються, народжуючи нові тренди.

При виявленні трендів необхідно чітко розрізняти тренд і швидкоплинне захоплення (англ. fad) споживачів. Останнє зникне так само швидко, як і виникло, в той час як тренд стійкий і проіснує тривалий час і вплине на суспільство. Розуміння цих відмінностей формує не тільки обізнаність про ті феномени, що відбуваються навколо нас, але дозволяє трансформувати настрої суспільства і соціальні тренди в нові продукти.

Будь-яке суспільне явище спирається на стратегію подальшого розвитку. Оскільки розробка певного продукту, послуги тощо вимагає часових затрат, то потрібно мати якомога чіткіше уявлення про переваги й запити в суспільстві, щоб у результаті запропонувати бажане, необхідне й бути в центрі цього актуального явища дійсності. Тому орієнтуватись у трендах – значить розуміти майбутнє й прогнозувати та знаходити в ньому перспективи власного становлення й самореалізації.                           

Звідки ж знати: тренд чи не тренд? 

Трендспоттинг нам на поміч! Трендспоттинг відкриває величезні перспективи для аналізу трендів, які уже окреслюються як реальність у недалекому завтра, як передумови прогнозування сценаріїв майбутнього, у тому числі й успішного професійного становлення особистості з урахуванням сучасних вимог ринку праці та основних трендів досягнення конкурентоздатності майбутніх фахівців.         

Трендспоттинг (англ.trendspotting) – процес моніторингу, виявлення трендів. Також використовується поняття трендвотчинг (від англ. „trend” –тенденція, „watching” - спостереження) - діяльність, спрямована на спостереження за новими тенденціями.

Сьогодні можна виділити основн іскладові трендспоттингового аналізу, кожен із яких має свою класифікацію. До них слід віднести: появу нових тенденцій у суспільстві, прояв тенденцій у трендсеттерів, кулхантингський збір елементів інформації,         тенденцій, трендвотчингове дослідження.

Основні поняття трендспоттингу.

Тренд – основні тенденції транформації тієї чи іншої галузі розвитку суспільства.

Трендспоттинг – процес моніторингу, виявлення трендів.

Тенденція і тенденційність (лат. tendo – направляю, прагну) – можливість тих чи інших подій розвиватися в даному напрямку.

Трендхантинг – це професія спостерігачів, мистецтво помічати й прогнозувати, вибираючи з нескінченних граней людського життя те, що ви назвете модним незабаром. Трендхантинг (кулхантинг) (від англ. trend – загальний напрямок, тенденція; cool – чудовий, крутий; hunting – полювання) -

збір інформації в середовищі потенційних споживачів.

Трендхантер – фахівець, який відслідковує та аналізує тренди в певній галузі.

Трендсеттер – фахівець-інноватор, який сприймає нові ідеї або тренди раніше інших фахівців, сприяє впровадженню новацій у масову практику.

Сама ідея трендспоттингу як пошуку нових тенденцій у розвитку різних сфер життєдіяльності з’явилася ще в далекому 1903р. завдяки французькому вченому та соціологу Габріелю Тарду, який перший звернув увагу на те, що інновації в суспільстві розподіляються нерівномірно: існує певна категорія людей, які сприймають все нове більш швидко та природно. З цього моменту поширення інновацій у суспільстві стало предметом наукових досліджень у різних галузях: соціології, психології, менеджменту та маркетингу.        

Які ж необхідні здібності для того, щоб навчитися бачити тренди, неочевидні тенденції у розвитку тих чи інших сфер життєдіяльності людини? Р.Бхаргава, автор серії книг про тренди, використовує поняття „куратор тенденцій”. Це людина, яка вміє відслідковувати тренди.

Р.Бхаргава  визначає п'ять якостей ефективного „куратора тенденцій”:

1. Допитливість, цікавість. Ви намагаєтеся краще пізнати світ та отримати нові знання.

2. Спостережливість. Ви вчитеся помічати в усьому дрібні деталі, які інші люди ігнорують.

3. Сприйнятливість. Для вас немає труднощів переходити від однієї ідеї до іншої; ви уникаєте упередженості й прагнення аналізувати щось занадто довго й ретельно.

4. Вдумливість. Ви витрачаєте на обдумування досить часу, щоб скласти осмислену точку зору, і терпляче розглядаєте всі альтернативні думки, перш ніж ідея сформулюється остаточно.

5. Елегантність. Ви шукаєте першокласні способи опису ідей, що дозволяють просто й доступно об'єднувати розрізнені концепції.                       

Те, що використовує значна більшість людей сьогодні, фахівців у галузі трендспоттингу вже не цікавить! Те, що буде затребувано завтра, уже визначено виробниками матеріальних та духовних цінностей і готується, щоб вийти на ринок. А от те, що стане потенційно необхідним та важливим післязавтра та у перспективі може принести дивіденди - це саме та „здобич”, на яку полюють трендхантери.

Новий напрям у музиці або креативна ідея для рекламного ролику, ніким доки не помічена тенденція у світі моди та альтернативний погляд на кіноіндустрію, шокуюче нововведення – це усе потенційні тенденції, які, можливо, незабаром захоплять світ. Правильно спрогнозувати майбутні зміни означає правильно визначити стратегію, яка буде гарантом перемоги в конкурентній боротьбі, а для цього необхідно визначити останні тренди та тенденції. Майбутні зміни можливо та необхідно прогнозувати. Саме цим займається трендвотчинг та трендспоттинг.

Список використаних джерел:

1.     https://www.management.com.ua/notes/trendspotting.html

2.     https://dspace.luguniv.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/1760/Alekseeva.pdf?sequence=1&isAllowed=y

3.     https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%82%D1%87%D1%96%D0%BD%D0%B3#

4.     Трендвотчинг як інструмент визначення стратегічних напрямків розвитку / Н.С. Ілляшенко, А.С. Росохата // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №1. – С. 29-35

 

 

 

Матеріал підготувала Дирда Оксана